Свято врожаю

 Святково прикрашений зал. У центрі залу емблема : пшеничний колосок, дозрілі яблука, ваза, з якої виглядають різні овочі та фрукти, а вгорі журавлиний ключ, який летить до хмар. Все це зображено на фоні рожевого сонця.
 Звучить мелодія пісні "Хліб всьому голова". Поступово мелодія затихає і з'являються ведучі у залі. Вони обережно ступають на сцену і роздивляються навоколо. (А навколо столи, які прикрасили учні кожного класу). Поки ведучі розглядають дари осені з-за куліс звучить мова на фоні тихої мелодії.

Слова із-за куліс:
1. Небеса просторі, як глибінь ріки
Падають, як зорі, з явора листки.
А над полем нитка дзвенить, як струна,
Зажурилась квітка, сніг, вода.

2. Зажурлива пора, очей зачарування,
Які приємні дні прощальної краси,
Люблю я природи зав'ядання,
В багрець і золото одягнуті ліси.
(Голос із-за кадру стихає і разом з ним стихає мелодія).

Ведучий: | Що це говорить, звідки? Ніяк зрозуміти не можу.

Ведуча: | І я не можу зрозуміти. Така довкола краса, таке багатство довкола, а така тужлива мелодія і такі похмурі вірші звучать. Що це могло бути?

Ведучий: | А я здається зрозумів. Це говорять овочі та фрукти, що на столах у нас. Чуєш, яка приємна насолода в цих словах, вони задоволені красою навколо, але тужать за останніми сонячними днями, адже поглянь у вікно. На дворі осінь, а якщо осінь, то скоро і зима.

Ведуча: | Ти знаєш, вони задоволені собою, задоволені і осінню, адже як би не осінь, не лежати б їм тут такими гарними, нарядними на цьому святковому столі.
(В цей час до залу входить Осінь у розкішному віночку жовтого листя, осінніх квітів. Урожаю, що також у віночку із пшеничного та житнього колосся. Ведучі зразу ж помічають).

Ведучий: | Поглянь-бо, а до нас уже гості завітали. А ми тут говоримо, говоримо і зовсім забули, що у нас сьогодні таке велике свято. І скільки гостей запрошено до нього.

Ведуча: | У школі свято урожаю.
І гості в школу поспішають,
А ми тут трошки забарились,
Можливо, в чому й прогнівили.

Урожай: | Здрастуйте, дорогі наші друзі!
Я б не сказав, дивлячись на вас, на всіх, хто зібрався тут, в такій кількості, на всіх запрошених, що хтось забарився.

Осінь: | А я і не подумала, що на нас тут чекають стільки людей. Це ми, дорогий врожаю, очевидно забарилися трохи, поки обходили свої володіння.
Сьогодні ми прийшли на свято,
Щоб усіх вас привітати,
Хай будуть завжди в ріднім краї
Багаті, щедрі урожаї!

Урожай: | Ціле літо я ріс у полях,
З кожним днем добираючись сили,
Слава дружнім робочим рукам,
Що мене для достатку зростили.

Ведучий: | Заходьте, гості дорогі. Ми дуже раді зустрічати вас на нашому святі. Як відразу весело на душі стало, а то ми справді й зажурились. І що не тільки ми, а й всі овочі й фрукти засумували без вас.

Ведуча: | Чули б ви, яких сумних пісень співали вони.

Осінь: | Ні, ви без нас не сумуйте. Ми з Урожаєм ніколи не виростили б вас, не будь поруч завжди ось цих юних трударів, які допомогли вам прибути на це свято, і знайти такі чудові та зручні місця. І тепер ви по праву належите їм, своїм господарям та їх дбайливим наставникам.

Урожай: | І знайте мої любі друзі, що головна заслуга в тому, що ми такі дозрілі, такі веселі, щасливі сьогодні - трударя-людини, що зростила нас. Ще раз всім наголошу це прекрасне ім'я - Трудар! Саме йому ми і присвятимо сьогоднішнє свято.

Осінь: | Кожне зерно він виходив од весни і до інею.
Попід серцем вигойдував, як мале дитинча.
Кожен колос зове його, наче батька по імені,
по-синівськи, довірливо припада до плеча.
І скільки поля засіяно, скільки золота в колосі;
не питай, не лічи.
На хлібах його виросли
Космонавти й маршали,
Світлоокі мислителі,
Ковалі й орачі.

Ведучий: | Наші учні і всі, що зібралися тут, не відстають його величність "Трударя", адже вони всі ніколи не відстають від нього.

Ведуча: | Так, вони завжди допомагають збирати урожай і вирощувати його з весни й до осені. Це знайоме всім - де і звідки береться хліб.

Учень: | Приносив тато мені окрайця.

Казав, що в житі підня у зайця,
Була у тім хлібі знайома казка,
Пропахла степом отецька ласка.

Учениці: | У ньому краплі жаркого поту
Рух роботящих, жагуче злото,
І людське щастя на всі часи,
Будь гідний хліба, який їси.
("Звучить пісня "Мене в дитинстві вітер колихав")

Урожай: | Я приходжу в гості осінню лише до тих, хто трудом своїм закликає мене до себе. І приходжу я не сам, а зі мною завжди вся моя рідня, з якою я відвідую кожну хату, де живуть такі хороші трударі і залишаємося там на всю зиму. І аж до наступного урожаю.
Осінь: | А де ж вона зараз, твоя родина?
Урожай: | Вона тут є, завжди вона зі мною.
Вона також там, де робочі руки.
Ви знаєте її. Ось її делегація.
( Входять овочі ).

Цибулина: | Як не віриш - перевір,
На мені 12 шкір,
А вгризеш - в сльозах покинеш,
Бо я звуся - цибулина.

Картопля: | Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять,
Всі мене їдять і хвалять,
Звати як мене? Картопля.

Квасоля: | Не стелюся я спати долі
Дерусь вгору. Я - квасоля .

Гарбуз: | Повз, мов танк я на город,
Повз й на грудки і загруз,
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як?.. Гарбуз.

Огірочки: | Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив'язали нас в рядках,
На зелених ланцюжках.
Гарбузові сини й дочки,
А зовуть нас - огірочки.

Буряки: | Є у нас брати столові,
Учні всі у нашій школі.
Виривали їх на полі,
Ми зростали там рядками,
Люди звуть нас - буряками.

Диня: | Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю,
Гарбузову господиню
Усі знають. Хто я? Диня.

Ведучий: | А чи живі, чи здорові, овочеві делегати?

Овочі разом: | Живі всі, на смак чудові. І до свята всі готові.

Осінь: | Ось і зібралися всі разом. Ми всі готові до свята. А тепер давайте подивимось, як до свята підготувалися наші учні.

Урожай: | Що ж, радий, що ви так гарно підготувались до свята. У вас справжні робочі трудівничі руки. Спасибі вам.

Осінь: | І я дякую усім. Уражай залишається з вами, а я піду, адже скоро прийде зима. І я мушу звільнити їй своє місце. Адже рівно через рк я знову завітаю до вас у гості. Тому на прощання давайте я вас пригощу своїм осіннім короваєм .
(Пригощає).
В цей час звучить голос із мікрофона за кадром під тиху мелодію пісні "Хліб всьому голова": |
В святковому сяйві зорі,
Оджнивували жниварі,
В амбарах збіжжя не вмістить,
Яке то щастя - хліб ростить.
Медова пахне свіжий хліб,
В село ведуть останній сніп.
(Осінь закінчує всіх частувати короваєм, вклоняється, виходить.)